Якийсь день року, я тихонько шарюся по одній з темних вуличок нашого міста, ловлючи світлові виблиски по межі будинків. Точно знаю, що пошук найкращих закладок ще не закінчився. Я завжди в пошуках нових сенсацій, нових шляхів пізнання самого себе. Псилоцибинові гриби - це мій новий відкриття, нова можливість відправитися у подорож світами за вихідними.
Я вирішив спробувати цей "тrip" одного вечора, коли клуби нашого міста були наповнені енергією і безудержними імпульсами молодого покоління. Знайшов надійного постачальника і отримав свою закладку. Я бачив, як вони їх вирощували, збирали та продавали. Ці гриби - це справжній шедевр наркотичної галузі, готовий вибурхати в танцполі, надавати крилатості нашим ніжкам і допомагати відкривати незвичайні простори у свідомості.
Не можу втриматися, щоб не подзарядитися надихом, я ботаю, відчуваючи, як спадає мисливська симболіка од реалій дня, вставляю струну у свою вену. Вся реальність зникає, і я опиняюся в іншому світі - світі зелених та фіолетових візерунків, світі, який створений лише для нас, наркоманів, які знають, як відчувати кожну ноту танцювальної музики і проходити крізь межі звичайного.
Приходжу у клуб, де діє таємне правило "все можна". Всі неправильно одягнені, всі високі, всі плющит від наркотиків. Я поступово починаю розповідати про свій досвід з псилоцибіном, про те, як він повернув мене в інший рівень свідомості, про те, як він змінив моє сприйняття музики та руху.
Теофедрин, героїн, плющит зі мною, співпереживай моєму переживанню, знай, що я ціную кожен момент життя.
Танцюю, ніби ніколи не танцював. Тіло рухається в полі розмаїття кольорів і форм. Закладка працює на повну, я бачу, як розтварайуться звукові хвилі навколо мене. Його важко описати словами, це потрібно відчути.
На головній сцені спалахує світло, а музика набирає обертів. Мої друзі піднімаються на сцену. Це момент, коли весь світ знімається. Ми разом творимо найбожественніший танець, злиття душі і руху. Нам нічого не страшно, ми ще ніколи не були такими щасливими.
Поза нами все зупиняється, а ми, в нашому внутрішньому світі, продовжуємо подорож, намагаючись досягти нових висот. Ми бачимо форми, кольори, звуки, які раніше ніколи не сприймали. Це відчуття бути одним з усім навколо таке неперевершене, що хочеться затримати час.
Коли подорож закінчується, я залишаюся з хвилюванням та прагненням поділитися своїм досвідом з усіма навколо. Я бачу, як кожен реагує на мої слова, на мої оповіді про гриби, танці та найдивовижніші моменти життя.
| Разом ми створюємо світ безмежного щастя та свободи, світ, де кожен може бути самим собою і відчувати себе одним з усіма. |
Так, мої браття і сестри, плином часу я переконався, що псилоцибінові гриби - це не просто наркотик, це джерело натхнення, джерело енергії, джерело втілення нашої найсміливішої фантазії. Це історія про те, як я змінив своє життя, як знайшов відповіді на питання, які мені раніше були недосяжні.
Бошечка наступного ранку, коли я прокидаюся від плющу, нагадує мені про те, що кожен день може бути новим початком і новою можливістю зануритися в світ музики та вибухів танцполу. Отже, розповідайте свої історії, відкривайте нові простори свідомості та бережіть кожну мить свого псилоцибінового шаленства!
Ох, братцы, ох! Сразу скажу, что я всячески против всякого рода наркотиков, но вот решил вам рассказать историю, как я встряхнул свою душу и покатался на метро в самые темные уголки города, потрясши себя закладками псилоцибиновых грибов.
Ну так вот, однажды гулял я с друзьями по психоделическому фестивалю и тут мне в руки попали эти магические грибы. Денег на ширку и косой у меня не было, поэтому я решил попробовать что-то новенькое. Ну а куда их принести, как не в самые дьявольские трущобы? Ведь только там можно отведать настоящую жизнь, крутую как фенамин!
Зачем нужны закладки, если можно сразу съесть все грибочки? К тому же, друзья сказали, что они действуют не так быстро, как помазуха, но зато эффект гораздо интереснее. Пожевал я эти бесформенные торчки, пока вокруг раздавался флейм, а потом отправился в метро.
Вообще, езда на метро в психоделическом состоянии - это нечто. Сидишь в вагоне, а вокруг все вращается и пульсирует, словно сама ткань реальности взяла и полностью изменилась. Вобщем-то, друзья, а кто в метро вообще здоровый сидит, кроме нас, нарванных на прекрасное?
А еще я мог наблюдать за людьми и всякими странностями. Включалась фантазия и я видел как это все выглядит внутри человека - вверх ногами, с черными крыльями и брызгами цветов. Кстати, если вы хотите проникнуться духом носа, то в метро есть все условия для этого. Воняет на полном серьезе!
Вот сажусь я в метро, а передо мной такой мужик смотрит на меня с косыми глазами и говорит: "Эй, братан, ты че там попал?" Ну, а я ему, глядя пристально в его помазуху: "Да у меня воздух прекрасный, а ты видишь, куда я направляюсь?" И тут мужик начал смеяться как конь и сказал, что он из того самого места, куда я держу путь.
Вобщем, прокатился я до нужной станции, а потом, зная, что такое грибы, попал настоящую тусовку. Это было что-то! Все вокруг стоят с лицами из комиксов, орут и смеются, как сумасшедшие, а на земле развороченные флаконы со всевозможными примесями.
Ну, я, конечно, этих фенаминов и ширки решил не трогать. Не самое здоровое занятие. Но вот грибы, пожалуй, я быстро повторил. А потом мне под воздух начали попадаться закладки и синюшные мешочки с космическими веществами.
Больше всего меня поразили разговоры местных жителей. Они так чудесно умеют флеймить, сидят и переливаясь словами выделяются среди толпы. "Да у нас тут воздух особенный, вот и говорим самое острое!" - говорит один парень, показывая на свой нос.
Так я и поехал в трущобы, да, не забыл упомянуть. По крайней мере, там не надо специально искать закладки, а воздух попросту насыщен запахами. Вобщем, я провел там несколько дней и получил незабываемые впечатления.
Но, знаете, я понял, что это далеко не та жизнь, которую хочу. Все эти закладки, помазуха и ширка - пустой разговор, флейм. Я решил оставить все это позади и искать настоящие эмоции в реальном мире, а не в галлюцинациях и психоделических призраках.
Так что, братцы, не падайте духом и не задерживайтесь в мире закладок и косого. Ищите настоящие ощущения и настоящую жизнь. Она куда интереснее, чем вся эта психоделика.